Досліджено проблему покращання результатів лікування постраждалих з післятравматичними гематомами м'яких тканин нижніх кінцівок з використанням науково-обгрунтованих технологій діагностування та системи відновного лікування хворих. Проведено статистичний аналіз і визначено епідеміологічні аспекти розвитку післятравматичних гематом нижніх кінцівок і нозологічну структуру ускладнень у разі цієї патології. Визначено й обгрунтовано методи дослідження, використання яких дозволяє виявити структурно-функціональні зміни в м'яких тканинах травмованої нижньої кінцівки та дозволяє обрати оптимальний метод оперативного втручання. Розроблено малоінвазивну технологію оперативного втручання (ендоскопічну ревізію порожнини гематоми), уточнено показання та протипоказання до застосування цієї методики. З використанням кореляційно-регресійного статистичного аналізу вивчено та систематизовано помилки й ускладнення, які виникають за умов використання традиційних і малоінвазивних методів оперативних втручань. На підставі аналізу та систематизації одержаних результатів розроблено діагностично-лікувальний алгоритм і систему надання хірургічної допомоги постраждалим з післятравматичними гематомами нижніх кінцівок, яка передбачає проведення патогенетично обгрунтованого комплексного лікування. Завдяки клінічній апробації розробленого алгоритму діагностично-лікувальних заходів у 48-ми пацієнтів основної групи спостереження та проведеному порівняльному аналізу результатів лікування з такими у 61-го пацієнта контрольної групи доведено значущість вибору малоінвазивного хірургічного втручання з метою зменшення післяопераційного больового синдрому та

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.5 + Р457.865

Рубрики:

Пошкодження нижніх кінцівок

Хірургічна патологія нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: ВА741047 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено можливості застосування магніто-резонансної томографії, ультразвукового дослідження в діагностиці післятравматичних змін у м'яких тканинах кінцівок. Досліджено особливості застосування ендоскопічної техніки у пацієнтів з післятравматичними гематомами м'яких тканин нижніх кінцівок. Впровадження запропонованої методики малоінвазивного оперативного втручання дозволило покращити результати лікування.

Досліджено можливості застосування комбінованої аутопластики у 52 постраждалих з множинними вогнепальними переломами довгих кісток, яким здійснене етапне хірургічне лікування з використанням регенеративних технологій. Викладено основні підходи до вибору хірургічної тактики при вогнепальних ушкодженнях залежно від їх локалізації, наявності кісткових дефектів, їх розмірів.

Из-за большого количества пострадавших в вооруженном конфликте на Востоке Украины сегодня возникла необходимость привлечения телемедицинских технологий для этапного лечения раненых с огнестрельными переломами длинных костей. Цель работы - внедрить телемедицинские технологии на этапах медицинской эвакуации для проведения эффективной взаимосвязи и ввести систему контроля их применения. Для функционирования телемедицинской системы разные уровни (III - V) медицинской эвакуации обеспечены техническим и документальным оснащением. С февраля 2015 по июль 2016 г. создана сеть из 8-ми телемедицинских центров, объединяющая травматологические отделения Национального военно-медицинского клинического центра "Главный военный клинический госпиталь" (Киев), Военно-медицинского клинического центра (ВМКЦ) профессиональной патологии личного состава ВС Украины (Ирпень), ВМКЦ Западного (Львов), Северного (Харьков) и Южного (Одесса) регионов, 66-го военного мобильного госпиталя (Покровск), Центральной районной больницы (Бахмут) и больницы скорой медицинской помощи (Мариуполь). Техническое обеспечение: компьютеры, WEB-камеры, телевизоры с HDMI-выходами, WI-FI роутеры, высокоскоростные интернет-каналы, многофункциональные приборы (сканер и принтер), сканер для рентгенограмм. Для оценки эффективности телемедицинской системы разработаны и внедрены карты телемедицинских консультаций для различных этапов медицинской эвакуации. Результаты: балльная система анализа данных разработанных карт позволила оценить эффективность телемедицинской консультации и степень изменения дальнейшей диагностики и лечения в первую очередь пациентов травматологического профиля. Выводы: для оптимизации оказания медицинской помощи пациентам с огнестрельными переломами длинных костей необходимо применять телемедицинские технологии, которые позволяют проводить постоянный мониторинг и коррекцию лечения на этапах эвакуации.

Из-за большого количества пострадавших в вооруженном конфликте на востоке Украины с множественными огнестрельными переломами длинных костей возникла потребность в комплексном и этапном восстановительном лечении их на всех уровнях медицинской эвакуации, особенно на III и IV. Цель работы - разработать поэтапную систему восстановительного лечения пострадавших с множественными огнестрельными переломами длинных костей и доказать ее эффективность в предотвращении наиболее распространенных осложнений. 380 пациентов разделили на три группы: в основной (119 человек) использована разработанная система и индивидуальные программы медицинской реабилитации (ИПМР), в I (118) - современные общепринятые методы лечения, во II (143 раненных в Афганистане) - методы, актуальные в 80-х годах ХХ века, с эффективной реабилитацией. Для оценки результатов лечения выбрана шкала Любошица-Маттиса-Шварцберг в модификации Шевцова. Разработана система восстановительного лечения, включающая аргументированную замену метода фиксации, алгоритм хирургического лечения с использованием современной медицинской техники (VAC-терапия, ультразвуковая кавитация, Vivostat PRF) и ИПМР. Лучшие отдаленные результаты (1,2 - 1,5 года) получены у пациентов основной группы. Риск нагноения операционной раны у пациентов основной группы уменьшился на 5,8 %, возникновения остеомиелита - на 4,2 %, частота неврологических дефицитов - на 2,4 %, сосудистых нарушений - на 7,3 %, развития ложных суставов - на 2,8 %, контрактур - на 11,3 %. Выводы: предложенная система восстановительного лечения множественных огнестрельных переломов длинных костей является эффективной в предотвращении наиболее распространенных осложнений.

Подано можливості етапного лікування вогнепальних ран у 254 пацієнтів з використанням терапії негативним тиском, ультразвукової кавітації і мікробіологічного дослідження раневого вмісту. Наведено підходи в комплексному лікуванні на підставі бактеріологічних властивостей вогнепальних поранень. Аналіз результатів лікування показав, що метод комплексного лікування вогнепальних ран м'яких тканин кінцівок з використанням апарату вакуумної аспірації, ультразвукової кавітації для очищення ран, збагаченої тромбоцитами плазми, для локальної стимуляції репаративних процесів надає змогу скоротити тривалість лікування до 8 +- 2,8 дня, знизити кількість ускладнень на 30 +- 1,2 %, що надає змогу рекомендувати цей метод лікування даної патології.

Мета роботи - оцінити ефективність сучасних методів лікування вогнепальних переломів кісток кінцівок. Проаналізовано результати лікування 237 пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток, які перебували на лікуванні у травматологічних відділеннях НВМКЦ "Головний військовий клінічний госпіталь" у період з 01.03.2014 р. до 01.03.2016 р. Описано тактики хірургічної допомоги за вогнепальних переломів за допомогою VАС-терапії та ультразвукового дебридменту ран (UAW). Пацієнтів було розподілено на 2 групи: основну (n = 119) та порівняння (n = 118); пацієнтам основної групи застосовували хірургічні обробки за стандартним протоколом завжди разом з терапією негативним тиском (VAC-терапію) або ультразвуковим дебрідментом (як єдиним методом, так і в комбінації з терапією негативним тиском), пацієнтам групи порівняння застосовували хірургічні обробки за стандартним протоколом та в ряді випадків з терапією негативним тиском. Вік хворих і від 21 до 43 років. Усі пацієнти і чоловіки. Через 1 - 1,5 року після лікування у пацієнтів обох груп відзначено такі ускладнення, як хронічний остеомієліт, псевдоартроз, контрактури великих суглобів. У пацієнтів основної групи відзначено зменшення частки таких ускладнень, як псевдоартроз (на 2,6 %), хронічний остеомієліт (на 4,2 %), контрактури (на 12,0 %), у порівнянні з пацієнтами групи порівняння. Висновки: обгрунтована і своєчасна заміна методу фіксації вогнепальних переломів довгих кісток кінцівок надає змогу реалізувати індивідуальну програму медичної реабілітації, яка забезпечить оптимальний функціональний результат. Лікування вогнепальних переломів довгих кісток слід проводити з диференційованим підходом до вибору хірургічної тактики залежно від характеру і місця пошкодження.

Проаналізовано результати лікування 80 постраждалих з поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок. У пацієнтів основної групи застосований метод лікування ран з використанням керованого негативного тиску (ЛРНТ, negative pressure wound treatment - NPWT), контрольної - класичні перев'язки перед подальшим зашиванням рани, або виконанням реконструктивно-пластичного втручання. Доведено ефективність методу ЛРНТ в комплексі лікування поранених, розроблений алгоритм використання методу залежно від показань.

Висвітлено сучасні погляди на етіологію, механізми розвитку, принципи діагностики та лікування травм і захворювань апарату руху й опори. Представлено сучасний погляд на патогенез травматичної хвороби, регенерацію кісткової тканини, поширені ускладнення, методи їх попередження та лікування. З огляду на зміни у структурі травматизму, особливу увагу приділено питанням бойових ушкоджень, організації етапної допомоги за політравми, ушкодженнях хребта, тазу, кінцівок, відновного лікування хворих з ураженнями опорно-рухового апарату. Детально представлено найбільш поширені вроджені деформації, деструктивно-дистрофічні, запальні та пухлинні захворювання хребта і суглобів.

Покращено результати лікування постраждалих із множинними переломами довгих кісток шляхом розробки системи відновного лікування та реабілітації на основі диференційованого підходу до визначення тактики лікування. Комплексно оцінено стан пацієнта, етапності в наданні медичної допомоги, впровадження сучасних хірургічних технологій. Розроблено концепцію відновного лікування постраждалих із зазначеними переломами, що відображає надання допомоги на всіх етапах лікування. Визначено основні блоки системи відновного лікування - догоспітальний, госпітальний та реабілітаційний етапи. В лікуванні пацієнтів із множинними переломами довгих кісток обґрунтовано технологію лікування ран, що містить: консервацію ран, терапію негативним тиском, ультразвукову кавітацію. Для транспортної іммобілізації пацієнтів із множинними переломами кісток нижніх кінцівок розроблено пневмошину та шарнірно-дистракційний апарата зовнішньої фіксації на основі стрижнів. Запропоновано алгоритм щодо заміни методу фіксації, який базується на клініко-лабораторних та інструментальних методах дослідження. Експериментально обґрунтовано застосування збагаченого тромбоцитами фібрину для пластики дефектів кісток. У системі лікування пацієнтів із множинними переломами довгих кісток розроблено індивідуальні програми з залученням телемедичних технологій, доведено ефективність їх використання.

У лікування постраждалих із вогнепальними переломами довгих кісток кінцівок важливе значення надається визначенню необхідності та умов виконання конверсії (заміни методу фіксації) з формулюванням аргументованих показань. На першому етапі спеціалізованої допомоги таким пацієнтам встановлюють зовнішні фіксатори, що забезпечує адекватну стабілізацію та простий догляд за ранами. Конверсія їх на другому етапі на внутрішньокісткові підвищує ефективність лікування. Мета роботи - проаналізувати результати застосування бальної шкали для обгрунтування заміни методу фіксації переломів у системі лікування постраждалих із бойовою травмою кінцівок. Вивчено медичну документацію за період 2014 - 2021 рр. Кількість пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток склала 350, середній вік - (36,4 +- 1,42) років. Хворих розподілили на дві групи: основна (193 поранених) - у передопераційному періоді використана авторська шкала "Оцінка можливості проведення конверсії"; порівняння (157 осіб) - бальне оцінювання не проводили. Методи дослідження: описовий, порівняльного аналізу, системного підходу, статистичний. Для оцінювання якості життя пацієнтів використовували опитувальник SF-36. Аналіз результатів лікування у віддаленні терміни (1,2 - 1,5 року) показав, що використання авторської шкали у передопераційному періоді та проведене подальше лікування дає змогу покращити суб'єктивний показник якості життя в середньому на 22,2 %. Висновки: обгрунтування доцільності заміни методу фіксації під час лікування пацієнтів із вогнепальними переломами довгих кісток із використанням розробленої бальної шкали дає можливість уникнути невиправданого виконання конверсії, зменшити ризики та мінімізувати виникнення інфекційних ускладнень.